відштовхувати — ую, уєш, недок., відштовхну/ти, ну/, не/ш, док., перех. 1) від кого – чого і без додатка. Штовхаючи, відкидати, відсувати; відпихати. 2) Негативним ставленням до кого небудь віддаляти від себе. 3) Викликати в когось негативні почуття до себе… … Український тлумачний словник
відштовхувати — відштовхнути 1) (штовхаючи, різким рухом віддаляти кого / що н.), відпихати, відіпхнути, відкидати, відкинути, відтручувати, відтрутити, відсторонювати, відсторонити 2) (неґативним ставленням до кого н. віддаляти від себе), віддаляти, віддалити,… … Словник синонімів української мови
відштовхувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
підштовхувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
відкидати — I відк идати аю, аєш, недок., відки/нути, ну, неш, док., перех. 1) Кидати вбік або назад від кого , чого небудь. || Різким рухом відстороняти, відштовхувати когось від себе. 2) Відводити геть, піднімати вгору або опускати вниз що небудь,… … Український тлумачний словник
відвертати — а/ю, а/єш, недок., відверну/ти, ерну/, е/рнеш, док., перех. 1) Повертати, відводити що небудь убік від кого , чого небудь. || Спрямовувати в інший бік. Відвертати носа. 2) розм. Відвалювати або зсувати що небудь убік. || Відрізуючи, відкидати… … Український тлумачний словник
відлякувати — ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Лякаючи когось чим небудь, відганяти; відстрашувати. || Змушувати когось відмовитися від дій, що викликають занепокоєння, вселяють страх, тривогу тощо. || Відштовхувати, віддаляти (про які небудь риси,… … Український тлумачний словник
відпихати — а/ю, а/єш, недок., відіпхну/ти і рідко відпихну/ти, ну/, не/ш, док., перех. 1) Пхаючи когось або щось, відсувати, відстороняти від кого , чого небудь. 2) перен., розм. Відштовхувати, віддаляти когось від себе байдужістю або поганим ставленням,… … Український тлумачний словник
відражати — а/ю, а/єш, недок., перех. Відштовхувати когось своїм неприємним, поганим виглядом або запахом … Український тлумачний словник
відстороняти — я/ю, я/єш і відсторо/нювати, юю, юєш, недок. відсторони/ти, оню/, о/ниш, док., перех., рідко. 1) Те саме, що відсувати 1). ||Відштовхувати, відпихати когось від себе. 2) кого від чого. Те саме, що усувати; звільняти … Український тлумачний словник
